До появи заводів і фабрик ремісники працювали лише на замовлення. Саме споживачі «витягували» необхідні їм товари. Майстри закуповували матеріал, готували інструменти, іноді наймали додаткових працівників. З початком індустріалізації товари вже стали «виштовхуватись» на ринок. Вони швидко потрапляли на склади завдяки зростанню продуктивності та промисловим масштабам.
Товари стали доступними, але втратили в різноманітності. При розширенні асортименту слід прогнозувати попит, який постійно змінюється. В результаті споживачі можуть хотіти зовсім не ту продукцію, якою переповнені склади. Мало популярні товари доводиться розпродавати або зовсім знищувати, а затребуваних на ринку не вистачає.
Система витягування – це спосіб налаштувати велику продукцію під індивідуальні замовлення, як у часи середньовічних ремісників. Завдяки аналізу замовлень кінцевих споживачів, останнім надходять не анонімні, а необхідні їм продукти.
Але й система виштовхування створила інструменти, які дозволяють підстроїтися під зміни попиту. Розглянемо дві протилежні концепції в ощадливому виробництві. В деяких додатках для управління командою ці концепції виробництва можна реалізувати, але вірогідніше за все ви будете використовувати набір додатків для роботи з push і pull: бухгалтерський облік, складський облік, система логістики, проектний менеджмент.
Основні відмінності між push і pull
Виштовхування (push) – це система виробництва, яка працює на основі прогнозування попиту. У ній сировина «вталкується» в виробництво відповідно до графіка.
Витягування (pull) – система, де кожна робоча станція виконує свої функції залежно від стану складу та поточного попиту.
Виштовхувальна система використовує для роботи інформацію про зовнішнє середовище, витягувальна система – про внутрішнє. Однак на складські запаси також впливають зовнішні фактори.
Витягування, яке залежить від попиту в цей момент, можна порівняти з ліфтом. Він запускається при натисканні кнопки, навіть якщо всередині лише один пасажир.Виштовхування ж подібне до ескалатора. Він працює незалежно від того, йде хтось по рухомій стрічці.
Витягування – це спроба прислухатися до споживача і продати те, що потрібно йому, а не те, що ви вже виробили. Система працює як супермаркет, де заповнюються полиці товарів, обрані споживачами.
Однак не лише бажання споживача формують виробничу систему в витягувальній системі. Усередині підприємства встановлюються особливі відносини: відділ стає внутрішнім замовником для попереднього підрозділу в потоці і внутрішнім постачальником для наступного. Кількість процесів регулюється потребою наступної ділянки.
В виштовхувальній системі кожна ділянка управляється «центром», де контролюють обсяги завдань і терміни виконання. Цехи існують наче окремо один від одного. На ділянці не дбають, що буде з виробами, які відправлять на наступну ділянку.
Робота на складі з розділенням відділів упаковки
Запаси на складах: різниця в контролі
В теорії це повинно призвести до того, що при виштовхуванні запаси на складах будуть постійно зростати. На практиці так не відбудеться, тому що обсяги матеріалів на складах моніторяться. Якщо їх занадто багато, то виробничий план буде змінюватись. Тому основна система в виштовхуванні – MRP – є гібридом push і pull.
Головна цінність системи канбан, яка широко застосовується в витягуванні – не в самих картках, а в регулюванні незавершеного виробництва. Картка є лише найпростішим способом передати виробничий сигнал. Якщо канбан-картки закінчилися в цеху, значить, наступний склад заповнений.
Завдяки низькому рівню WIP додається й гнучкість – процеси і завдання можна підстроювати, поки вони ще не почалися. Це неоціненно, якщо на виробництві відбуваються збої. Також забезпечується більш стабільний і низький час циклу в порівнянні з виштовхуванням – тому покращується і обслуговування замовників.
Низький рівень незавершеного виробництва дозволяє краще бачити перешкоди у процесах і усувати їх, а не перенаправляти далі по потоку.
ConWIP
Канбан – одна з найвідоміших систем витягування. Але вона не є найпростішою. Адже запаси на складах можна регулювати не лише для окремого цеху, а для всього виробництва. така система називається ConWIP – скорочення від Constant Work-in-Progress, тобто постійний рівень незавершеного виробництва.
Картки, які мають обмежену кількість, прикріплюються до певного продукту.
Коли він закінчується, картка витягується і повертається в перший цех. Кожен цех може працювати без обмежень, а не чекати картку від наступного рівня, як це відбувається в системі канбан. ConWIP-картка немов супроводжує деталі до цехів, де можуть приступити до виробництва за наявності сировини.
Мета системи – знизити кількість карток, тим самим зменшуючи обсяг незавершеного виробництва.
Існує лінійний зв'язок: при скороченні WIP в такій же пропорції збільшується продуктивність. Якщо «незавершенка» впала в 2 рази, то і швидкість виготовлення деталей зросте вдвічі.
ConWIP спрямований на запуск завдань в самий останній момент, щоб прискорити виробництво. Термінове замовлення отримує високий пріоритет і починає виконуватись відразу по виконанню поточного замовлення.
Постійний рівень незавершеного виробництва означає відмову від активного управління вузькими місцями – управління всім процесом і так означає їх завантаження. «Бутилочними горлечками» залишаються найбільш складні операції, для інших операцій створюються резерви потужності.
Особливості ConWIP:
- мінімальні обсяги партій, аж до однієї деталі
- прозорість матеріальних потоків
- виробничі замовлення вимірюються у виробничих годинах, щоб досягти порівняльного обсягу
- синхронізація робіт на окремих ділянках
- відсутність повернень у потоках
- низький відсоток браку і висока дисципліна виконавців.
Виробнича лінія складу
ConWIP проти MRP
Виштовхування є більш складною системою, ніж витягування. Перше націлене на контроль обсягу випуску, тоді як друге – на контроль незавершеного виробництва.
Через те, що продуктивність залежить від багатьох факторів, спрогнозувати її рівень і на цій основі планувати виробництво досить важко.
- Якщо використовувати занадто багато деталей у виробництві, то забиваються склади.
- Якщо задіяти занадто мало деталей, то погіршується продуктивність і зменшується виручка.
В системі MRP потрібно спланувати практично оптимальний рівень виробництва, щоб досягти максимальної прибутковості. ConWIP ж дозволяє не втрачати прибутковість, навіть коли продуктивність не є оптимальною.
ConWIP проти Kanban
Найбільша різниця між обома витягувальними системами – це складність при розрахунку кількості карток. В канбані потрібно забезпечити картками кожен відділ, в ConWIP просто всю виробничу лінію.
Канбан-картка призначена
для певного предмета.
ConWIP-картка означає один процес з виробничого списку.
Велика кількість карток ускладнює використання канбана у виробництві, де випускаються різні продукти. Цех може замовити не ті деталі, які поки не потрібно задіювати.
Час циклу в ConWIP залишається невеликим, тому що незавершене виробництво підтримується на малому рівні. В канбані цей час є нульовим, адже вироблені деталі можуть бути використані відразу іншим цехом.
Уявіть, що при випуску продукту А вузьким місцем, або бутилочним горлышком, є машина 2. Продукт В виробляється з обмеженнями на машині 3. Якщо продукти випускати однаковими серіями і використовувати канбан, то можна підлаштувати під них кількість карток. Однак при постійному змінюванні розміру комплектів значно складніше підібрати потрібну кількість карток. А от в ConWIP, де картки регулюють лише кількість процесів на всій лінії, підлаштовуватись під модифікації просто.Не push і не pull, але близько
Нижче наведені деякі відмінні ознаки виробництва, які часто поєднуються з витягуванням або виштовхуванням, однак однозначно не свідчать про їх наявність:
- Робота на замовлення і на склад. Проте, практично всі виробники кухонь працюють на замовлення, але не застосовують витягування — всі цехи завалені купами заготовок — рівень «незавершенки» просто зашкалює. Крім того, робота на склад не виключає наявність внутрішнього замовлення у вигляді заявки на виробництво.
- Робота на основі фактичного попиту і прогнозу ринку. Це дещо інша формулювання, але суть дуже близька до пункту 1. Зовнішнім сигналом до виробництва може бути і потреба реального кінцевого клієнта, але всередині виробництво може працювати без витягування.
- Напрямок потоку інформації при витягуванні протилежне матеріальному потоку, він починається безпосередньо від клієнтів, а при виштовхуванні існує загальний план і централізована система. Але ж план виробництва створюється також, виходячи з потреб замовника. І при наявності загального плану може працювати канбан-система, що формує замовлення на окремих операціях.
- Відмінність між системою MRP (виштовхування) і канбан (витягування). Тут слід визнати, що правильно організована система канбан – дійсно свідчить про наявність витягування. Але з іншого боку, MRP також може бути налаштована на режим витягування і не суперечити канбану або іншим інструментам.
Вердикт
Первісна мета витягування – це
обмеження обсягу незавершеного виробництва (WIP).
Саме це обмеження, ліміт «незавершенки», і є істинним відмінністю виштовхування і витягування. Мається на увазі управляний, осмислений межа WIP, а не те кількість напівфабрикатів, яке просто фізично вже не поміщається між станками в цеху. Наприклад, канбан-система має фіксований верхній межа WIP, обмежений кількістю карток у системі.